Так як мої тромбоцити не визивали алергії та я постійно фактично на місці, мене тримали на екстрений випадок. Тож у другий захід мені здавати кров не прийшлось – у дитини відновивсь рівень тромбоцитів сам.
І ось на сьогодні мене викликали. Але коли я прийшов, лікарі відмовились брати в мене тромбоцити, бо, виявляється, тоді у мене була реакція на коагулянт, який вливають під час цього процесу, що б не згорталась кров. І з кожним наступним разом така реакція може бути складнішою, аж до анафілактичного шоку. В деяких випадках він призводить до смерті. Тому вони ризикувати не будуть.
Вийшовши з лікарні, спочатку я відчув розчарування – не зміг допомогти. Але потім у мене виникло обурення – ЧОМУ нам тоді не сказали про таку реакцію мого організму. Адже така непоінформованість загрожувала життю двох людей:
- дитини – розраховуючи на мене мати могла не мати запасного донора на той час
- мені – не знаючи, що в мене така реакція, я міг би піти здвати тромбоцити у іншу установу і отримати той анафілактичний шок (до речі, до мене звертались інші батьки, а я відмовлявсь, бо був вже зарезервованим)
